Міжнародна Щорічна Конференція “Не витрачай життя даремно” (НВЖД) – це два неймовірних дні споглядання Бога та занурення у Його вічні істини. НВЖД – дводенна зупинка на наших життєвих дорогах, щоб вкотре (чи вперше!) випробувати своє серце і проаналізувати своє життя: куди ми спрямовуємо свої душевні й духовні сили, свій час, кому, чи чому даруємо свою увагу, турботу і любов?
Перша конференція “Не витрачай життя даремно” була організована трьома церквами ЄХБ “Алмаз”, “Преображение” та “Благодать” у переломному для всіх християн України 2014 році – в час, що поставив перед людом Божим гострі питання про сенс життя, посвяченого Христу. Це був рік серйозної переоцінки і не менш серйозних рішень не тільки у житті окремих людей, але й у житті церков, громад, країни. І це був час, коли Божа присутність і робота Духа Святого в нашому житті була напрочуд потужною і очевидною. Конференція для більш як 600 учасників з України, Росії, Білорусі, США, Латвії стала викликом і повчанням, звинуваченням і натхненням. По закінченню дводенного глибокого і благословенного занурення у Слово Боже, звучало:
- Я хочу нових цілей!
- Я хочу змін!
- Я не хочу проживати своє життя марно!
Ставши щорічною, конференція НВЖД п’ять років поспіль запалює істинні маяки, щоб допомогти людям, не зважаючи на життєві шторми й бурі війни та скрути, прямо йти до справжніх Божих цінностей, жити заради того, що вартує, не витрачаючи життя на згубні принади світу й скороминущу марноту.
Тема цієї конференції “Не витрачай життя даремно!” – “Слава Христа”.
Що кажуть про конференцію
Щирі розповіді від самого серця...
НВЖД 2017
Не такий далекий 2017 і я вдруге на конференції і вже в ролі волонтера.
Приїхавши туди служити я бачила, як постійно служать мені, можливо то були якісь дрібниці, але для мене то було велике підбадьорення. Я захоплювалась всією підготовкою і тим, що ти відчуваєш себе як дома, як то ти цих людей знаєш уже дуже довго. Другий день вже майже кінець, ми стаємо на пости, остання проповідь і заклик до відновлення відносин та покаяння.
Я стою і розумію,що зараз Господь каже йди і поговори.Це було важко,позаду стояли мої рідні,які бачили мене і це мене зупиняло. Але слава Богу, що в ту хвилину я не закрилась, а вийшла. Мені це було потрібно. Просто розповісти і поплакати, просто, щоб мене хтось зрозумів, просто, щоб за мене хтось помолився. Це було так цінно.
Я розумію,що Господь працює щодня і щохвилини в моєму житті.Навіть якщо ти їдеш служити в цьому місці послужать тобі. Навіть якщо ти будеш супер зайнятий Господь знайде спосіб проговорити до тебе.